Боєць 517 батальйону, молодший сержант Дерех був протитанкістом. Пройшов Майдан, витягував поранених з Інститутської, від 2014 року в складі Айдару воював на Донбасі.
Пластун, журналіст, мандрівник та філософ. У 2016-му боєць отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня.
24 лютого пішов знову захищати Україну у складі 1 окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна.
Боронив Київ, пізніше околиці Попасної та схід нашої країни.
Ось що кажуть його побратими, які служили з ним в нашій бригаді:
Боєць на псевдо «Мак»
«Він врятував не одне життя. Був і парамедиком, і сапером. На тій ділянці, де загинув, врятував життя своїх побратимів, які там знаходилися поруч. По них працювала ворожа БМП, їх було в бліндажі дев'ятеро. Було потім двоє «двохсотих» і семеро «трьохсотих».
Якби не Дерех і його розрахунок, котрий знищив цю БМП, то там були б усі загиблі. Він заслуговує на цю нагороду», – розповідає «Мак».
Фото: Віталій Дерех на околицях Попасної.
Сергій, псевдо "Одеса"
"Віталій Дерех достойний звання "Героя України ". Він любив Україну і віддав за неї найцінніше - ЖИТТЯ. Він був поважною людиною. Я радію, що познайомився з такою людиною і він буде назавжди в моєї пам'яті. Він був веселим та добрим, ніколи не ображався, завжди допомагав та давав поради. Герої не вмирають. Слава Герою!", - каже Сергій.
Олександр, на псевдо «Мажор»
«Віталій був дуже цілеспрямованим, жадав якнайшвидше вигнати окупантів з нашої землі. Був справжнім сином українського народу. Людина такого характеру залишає слід у душі кожного. Думаю, що він уже давно заслужив цю нагороду», – розповів «Мажор».
Едуард, на псевдо «Бард»
«Він врятував мені життя. Захоплювався його обізнаністю у військовій справі. Під час пересування між позиціями по нам відкрили вогонь зі стрілецької зброї. Він чітко знав що робити, його досвід врятував нам життя. Віталік ніколи не хизувався і допомагав іншим. Ніхто не знав, що він боронив країну на Інститутській, чи служив в Айдарі до повномасштабного вторгнення, дізналися це від інших. Завжди веселив нас, таких людей одиниці, не важливо що відбувалося навколо, чи то авіація нас криє, чи ворожа арта, він вмів влучно пожартувати та підтримати цим побратимів.
Обізнаний та розумний, з ним бойові дії проходили менш нервово, оскільки він знав як діяти. Дерех був готовий віддати все, щоб виконати бойове завдання. Робив це відважно та сміливо. В ньому було стільки життя та енергії, що це заряджало інших. Його не вистачає», - розповів Едуард.
Боєць на псевдо «Вампір»
«Сьогодні Віталій отримав посмертно звання Героя України! Це хороша новина, бо про нього не забули! Не забули його вклад на цій війні, всю роботу яку він робив! Сміливість, впевненість та мужність з якими він брав до рук зброю, й його вміння та навички які він передавав іншим, цим він врятував багатьох недосвідчених бійців! Його інженерні, медичні, тактичні та стрілецькі навички й особистий досвід років війни! Але мені особисто неймовірно сумно з розумінням того, що ніколи його більше не почуєш , він не розкаже цікавий жарт чи історі , більше не почую його сміх та не випити з ним кави… Та не почути від нього "ВОГОНЬ".», - каже «Вампір».
Разом з Віталієм воював і боєць з позивним «Ліпа»
«З Дерехом я познайомився в Костянтинівці. Він був уже бійцем з досвідом. Був чудовим командиром, виконував бойові завдання. Боєць гідний ордена і звання Героя Віталій поклав своє життя на захист нашої країни та наших кордонів», – розповів «Ліпа».
Віталій, псевдо «Гума»
«Я пишаюся, що знав Віталіка, що з ним працював. Він навчив нас працювати, виживати. Він рятував життя своїх побратимів, про це мало хто знає», - каже «Гума».
Фото: Пасха, 2022 рік, околиці Попасної. З ліва на право: Гума, Вампір, Мажор, Дерех та Бард.
Олександр, псевдо «Бохан»
«Я з ним не так довго і був, але як командир він був взагалі супер, було все злагоджено. Він знав свою роботу, чудово працювали. Його нагородили "Золотою Зіркою", шкода що посмертно. Всі знали свою роботу під його керівництвом. Був дружній колектив завдяки йому», - розповів «Бохан».
Загинув Віталій Дерех 28 травня 2022 року біля Попасної на Луганщині внаслідок авіаційного удару військ РФ. Бійцю було 34 роки. У Віталія залишилися матір і брат.
Фото: Віталій Дерех