Воїни бригади імені Івана Богуна

Один із найавторитетніших командирів. Приклад справжньої офіцерської честі.

За час командування батальйоном виявив мужність і героїзм, керуючи своїми  підрозділами 6-7 вересня 2022 року, забезпечив успішне проведення особовим складом батальйону наступально-штурмових дій на позиції рашистських окупантів по лінії: Щурівка – Нова Гусарівка – Байрак та встановлення повного контролю над зазначеними населеними пунктами та підступами до них.

 

8 вересня 2022 року було прийнято рішення розвинути тактичний успіх та продовжити наступальні дії по фронту Балаклія – Савинці з метою відрізання підрозділів противниках від основних сил та розірвання логістичних зв’язків постачання.

 

Командир батальйону капітан Малахов А.О. особисто очолив штурмову групу у складі якої успішно форсував річку Сіверський Донець на південний захід від населеного пункту Вільхуватка.

Було здійснено зачистку Вільхуватки від сил противника та встановлено контроль над вказаним населеним пунктом, при цьому захоплено бойовий прапор військової частини морської піхоти північного флоту військ окупантів.

 

Після того як штурмова група закріпилася на підступах до Вільхуватки, противник підтягнув резерви, які маючі значну чисельну перевагу вступили в бій з нашим підрозділом.

 

Проте завдяки надзвичайному героїзму та самовідданості капітана Малахова , незважаючи на чисельні обстріли противником , він та військовослужбовці штурмової групи продовжили атакувальні дії , де капітан в прямому контакті з супротивником отримав кульове поранення , проте наніс ворогові значних безповоротних втрат і змусив супротивника відступити.

Завжди уважний і чуйний до військовослужбовців. “Я за командиром піду і в вогонь і в воду” - каже боєць 3-ї роти.
«Сільвер» не дивлячись на поранення, завжди виконує бойові задачі. Навіть уламок, що залетів йому у спину помітив тільки через три дні, адже в момент ,коли поранився виконував бойові задачі.

​

Звільнення Херсонської області почалось ще наприкінці червня, коли батальйон “Дике поле” ввійшов в населений пункт Іванівка (Бериславського району, Херсонської обл.).

30.06.2022 він у складі з розвідгрупою вийшли на штурм населеного пункту Іванівка, в ході якого було захоплено 4 БМП-2. Розвідгрупа на чолі з «Сільвером» постійно знаходились під обстрілами зі сторони ворога.

Наступного дня з бійцями своєї роти він стримував наступ ворога і пізніше проводив зачистку цього населеного пункту.

Під час бою, «Сільвер» зрозумів, що як тільки він в ефірі називає свій позивний, то одразу починається обстріл точки, де він знаходився. У цей час «Сільвер» проявив себе як справжній воїн.

Наражаючи себе на небезпеку командир вирішив сконцентрувати вогонь на собі та називав свій позивний у відкритому ефірі, що дозволило бойовій групі бути більш дієвою і дане завдання було виконано успішно і з мінімальними втратами.

«Барні» - воїн, якого знають в батальйоні за сміливі вчинки та відважні рішення. Такі вчинки стали причиною високого авторитету Володимира, справжнього визнання серед військовослужбовців.

​

Починав свій бойовий шлях, як командир взводу. Брав участь в боях в найгарячіших точках Донецької та Луганської областей. Його відділення, тримаючи оборону, залишалися до останнього на позиціях під Попасною, забезпечуючи відхід побратимів до безпечної зони на віддалі 30 км.

 

Отримав контузію та легке поранення на позиціях біля Мідної Руди. Але попри це не захотів затримуватись на лікуванні та вже через два дні виявив бажання повернутись до своїх бійців.

 

“Вони йдуть за ним, бо він завжди думає про особовий склад. Йому лиш 24, але всі його слухають, без питань!», - так говорять про нього оточуючі. Під шаленним вогнем переважаючих сил супротивника в населеному пункті Весела Долина, що під Бахмутом, він прийняв рішення відводити особовий склад, чим врятував життя 80-ти побратимів.

​

Там бойовики з ПВК “Вагнер”, пробравшись через соняшникове поле, захопили позиції роти Барні. Проте Барні, під прикриттям ночі, силами роти успішно відбив свої позиції. Барні був викликаний на командний пункт батальйону, і в цей час противник почав черговий наступ на позиції роти значно переважаючими силами.

Командування вважало, що забрати людей в такій обстановці буде не можливим. Проте Барні був рішучим: “Якщо я зараз не поїду до своїх людей, то вони всі загинуть”. Володимир негайно прибув на місце бою, та відвів побратимів в безпечне місце, чим зберіг їм життя.

 

Кожного разу, розповідаючи про нього, побратими кажуть: “Якби не «Барні», то нас би вже не було б”.

Молодший лейтенант Галина Алмазова, «Вітерець» - учасниця Революції Гідності, з перших днів війни на фронті.

Нагороджена державними нагородами України, володарка української недержавної нагороди «Народний герой України».

​

9.08.2022 року, при штурмі населеного пункту Байрак, під постійними обстрілами ствольної та реактивної артилерії, молодший лейтенант Галина Алмазова, особисто керуючи неброньованим автомобілем медичної евакуації, серед мінних полів, евакуювала з поля бою більше 110 поранених бійців окремого батальйону спеціального призначення «ДИКЕ ПОЛЕ» та суміжних підрозділів, які були задіяні під час штурму.

​

Рятуючи життя побратимів та посестер, своїм особистим прикладом заступник командира батальйону надихає бійців на незламність та самопожертву.

​

Кількість врятованих життів на рахунку молодшого лейтенанта Галини Алмазової вже давно перевалило за тисячу.

Один з найпрофесійніших бійців батальйону, який завжди вправно організовує роботу та відповідально виконує бойові завдання.

«Храм» служив у французькому легіоні, коли почалась війна в Україні приїхав з-за кордону, щоб захищати свою країну.

Мотивує та веде за собою бійців, виконує будь-які бойові завдання. Під час бойових дій в Байраці отримав завдання прикривати з кулемета, коли обставини склались таким чином, що «Храму» дали дозвіл покинути поле бою, адже стався вибух і він отримав контузію, то він проявив ініціативу і вирішив продовжувати бій.

​

На полі битви провів контуженим ще два дні і після того повернувся.

Проявив себе як хороший організатор і виконавець, неодноразово виконував бойові завдання за лінією розмежування, вдало керував боями в тилу противника .
Є прикладом дисциплінованості та професіоналізму.

Очільник штабу 518 батальйону є творцем та реалізатором всіх операцій по знищенню ворога.

З 17.07.2022 року, при постійному цілодобовому штурмі позицій 518 батальйону московськими окупантами, майор Віктор Шевченко вміло керував штабом батальйону. Він неодноразово брав участь в плануванні та реалізації спеціальних операцій.

​

За десять днів підрозділами 518 батальйону, було знищено  мінометну батарею, два танки, пошкоджено чотири БМП, близько 60 чоловік особового складу.
Вмілими діями, особистим прикладом, самопожертвою, майор Віктор Шевченко, показав підлеглим приклад офіцерської честі та гідності.

​

Завдяки операціям розробленими начальником штабу, було досягнуто успішного результату без значних втрат.
Збереження життя особового складу, а також здоровий емоційний та фізичний стан військовослужбовців є найосновнішим пріоритетом для «Клєвєра».

​

Саме тому батальйон показує високий рівень ефективності та боєздатності. Найвагомішим досягненням за час проведених бойових операцій є організаця та реалізація ним плану контрнаступальних дій по деокупації Харківщини.

 

В цей час його підлеглими захоплено позиції “Москва” та “Пітєр”, звільнено населені пункти Балаклійського району та захоплено більше 35 тон ворожого боєкомплекту.

Кирило – командир відділення, аеророзвідник мінометної батареї. Він та команда аеророзвідки - очі мінометного розрахунку. Надавати інформацію для знищення ворога - його робота.

 

У вересні в операції по деокупації Харківщини разом із своїм побратимом «Фоксом» вони корегували роботу мінометної батареї. Крім цього, під обстрілами ворожої артилерії хлопці забезпечували наші підрозділи боєприпасами та засобами зв’язку. Робота аеророзвідника завжди непередбачувана. Одного разу потрапивши під обстріл танку, попри ризик життю, «Механік» зміг зберегти дрон та своє життя.

 

Не рідкість, що в небі зустрічається і ворожа техніка, яку «Механік» не один раз перемагав в дуелях дронів і завжди повертав свого дрона неушкодженим. Під час одного із бойових виїздів мінометної батареї завданням стало прикриття нашої піхоти. Загрозу несли ворожі дрони, які з гранатами залітати на спостережні пункти наших бійців. Тоді «Механік» розкрив ворогу власну позицію, щоб відволікти увагу. Вороги, проковтнули наживу, скинули з дрона гранату на нього. Він вижив, отримавши поранення обох ніг та рук.

Завдяки рішучим діям Кирила були збережені життя побратимів.

Головний сержант, мотиватор та психолог батальйону.
«Захар», як він сам каже: “В силу своєї посади, я не сиджу в бліндажі і не копаю окоп, але це не означає, що я не воюю”.

Активний учасник штурмів батальйону Дике Поле, саме завдяки участі в таких бояв завоював авторитет серед особового складу.

​

При штурмі населеного пункту Іванівка Херсонської області по замінованій дорозі зумів евакуювати поранених під обстрілами, заднім ходом на неймовірній швидкості забирав та завозив поранених в жовту зону.

Під обстрілами привіз підкріплення, а після штурму про Сергія бійці говорили так: «Якби не Захар, то нам би був кінець».

​

Крім сміливості та мужності продемонстрованих під час бойових дій, «Захар» вміє підтримати бійців та допомогти з порадою тим, хто не зміг викинути бій зі своєї голови.

Воює він заради майбутнього, бо війну вважає неприроднім явищем, яке тормозить весь процес розвитку людства.

Юрій Капустян - навідник танка, Анатолій Озеров - механік-водій, Олексій Дунай - командир екіпажу.

Завдяки умілим діям екіпажу танка ворогу було завдано тяжких втрат у живій силі та техніці, що пришвидшило звільнення окупованих територій Донецької та Харківської областей .

23 вересня 2022 року танк форсував річку Оскол в районі села Яцьківка та висунувся у район села Рубці, де здійснював прикриття переправи через річку наших військ. В наступні кілька днів екіпаж брав участь у звільненні села Лозове.

​

Особливо складна бойова обстановка слалась в районі села Піски-Радьківські, де були зосереджені значні ворожі сили. Так, ще на підступах до населеного пункту, ворог відкрив щільний вогонь по наших військових та намагався контратакувати.

На позицію навпроти вийшло два ворожих танки. Богунці вступив з ними в бій та змусили ворога тікати, що забезпечило продовження наступу та початок штурму населеного пункту “на плечах” противника.
В цьому ж бою, вмілими діями екіпажа було перехоплено та знищено БРДМ-2, вантажні автомобілі ЗІЛ-131 та  КАМАЗ з піхотою противника. 

У другій половині дня, ворог, затиснутий між селом та річкою Оскіл, при підтримці трьох танків, спробував піти на прорив. Внаслідок влучання ворожого снаряду, електричне обладнання нашого танку вийшло з ладу. Незважаючи на травмовану руку командира, контузію механіка-водія та несправності танка, екіпаж продовжував бій, маневруючи і здійснюючи гарматний вогонь вручну. 
Влучним пострілом один танк ворога був знищений, інший зазнав пошкоджень. 
Танки противника почали відступати, в наслідок чого попали в засідку бійців 80-ої бригади і були знищені протитанковими засобами. 

​

В цьому бою, завдяки вмілим діям екіпажу танка, наші підрозділи нанесли значні втрати російсько-терористичним військам, звільнили населений пункт та зберегли численні життя наших військовослужбовців, зберегли техніку. А населений пункт Піски-Радьківські було звільнено.
Надалі екіпаж танка  брав участь у звільненні сіл Нижче Солоне та Підлиман.

Командир “Мак” і розрахунок «Стугни» «Чорний тюльпан», зумів за 7 днів боїв знищити 13 одиниць ворожої техніки. «Довго думали, як назвати розрахунок, і командир вирішив так. Там де ми мешкали, на ганку росло багато квітів і серед них один тюльпан, і то чорний, то так і назвались» - розповідає оператор «Стугни».

​

Командир про своїх хлопців каже так: “Потужні, вмотивовані, хоробрі та енергійні”. Командир розрахунку один із найдосвідченіших військовослужбовців, навчає стрільби інших та намагається допомагати усім.

 

Розрахунок «Чорний тюльпан» починав свій бойовий шлях із Луганського напрямку, де і показав клас нищення ворога. Одразу по прибуттю в Лиман отримав позицію для роботи.

 

«Мак», як командир, показав себе відповідальним, рішучим та сміливим. Одного разу по українським позиціям стріляли три ворожі танки. Поряд було поранено бійця з іншого підрозділу. Тоді «Мак» надав першу домедичну допомогу та організував евакуацію пораненого.

 

Тоді ж, з квітня, почали роботу зі «Стугною» та потрапили під обстріл ворожого РСЗВ. Цілий тиждень шукавали необхідні позиції, прицілювались, а з 2 травня почали інтенсивно нищити ворожу техніку.

За 7 днів розрахунком було знишено 13 одиниць техніки. В 1-ий день - 3 БТР та 1 танк; 2-ий день - 1БТР, 1 танк; в третій день - 3 танки; в 4-ий - 1 танк та 1 БТР. В останній день змогли одним пострілом (!) поцілити в 2-і бронемашини «Тигр». Пізніше «Чорний тюльпан» ліквідував автомобіль «Урал» з особовим складом.

 

Кожен боєць в розрахунку цінний - бо бути протитанкістом не легка справа. Розрахунок «Стугни» мусить вийти на позицію непоміченим, переміщаючи важке обладнання, яке сумарно важить 104 кг, включаючи 1 ракету (30 кг). Проте ракет має бути не одна! Непомітне переміщення важкого комплексу - випробування на витривалість для усього розрахунку. Далі пристосування тав довге спостереження, яке може зайняти декілька днів, та разючі удари. Тому «Чорний тюльпан» - це майстри своєї справи: умілі, сконцентровані, сильні, витривалі.